Коли писати важко...
Я за роки своєї журналістської діяльності багато чого бачив і чув. У результаті став циніком.
Мене мало хвилює Лісопаркова як зелені легені Кіровограда. Я займаюся цією темою, бо цікаво з професійного погляду.
Новини в редакції обговорюються приблизно так:
— ДТП сталася, ставимо на сайт?
— Трупи є?
— Немає.
— Шкода, тоді не ставимо.
Прикладів, словом, — море.
Але коли розповідають про восьмирічну дівчинку з Луганщини, яка, переїхавши до Успенки Онуфріївського району, першим ділом запитує у хазяйки: «А погріб великий у вас? Усі помістимось?», мені стає трохи не по собі.
Купуйте наступний номер «УЦ». Я все одно допишу цей текст.
Мене мало хвилює Лісопаркова як зелені легені Кіровограда. Я займаюся цією темою, бо цікаво з професійного погляду.
Новини в редакції обговорюються приблизно так:
— ДТП сталася, ставимо на сайт?
— Трупи є?
— Немає.
— Шкода, тоді не ставимо.
Прикладів, словом, — море.
Але коли розповідають про восьмирічну дівчинку з Луганщини, яка, переїхавши до Успенки Онуфріївського району, першим ділом запитує у хазяйки: «А погріб великий у вас? Усі помістимось?», мені стає трохи не по собі.
Купуйте наступний номер «УЦ». Я все одно допишу цей текст.
Коментарі
Дописати коментар