Невигадана історія з далекої юності. Теплий літній вечір. Стадіон. Як завжди, ми - з півтора десятка лобуряк приблизно однакового віку, років по 16 - 20, - збираємося грати у футбол. З-поміж нас - два Мишка, друзі-нерозлийвода з першого класу. І живуть поруч, в одному під’їзді. Ділимося на дві команди. Мені випадає стояти на воротах. Не дуже люблю це діло, але проти сліпого жереба не попреш. Втішає те, що стою до забитого голу суперникам, а потім - у поле. За нами спостерігають кілька дівчат, тому момент, коли можна буде продемонструвати фінти, - найочікуваніший. Ну а поки захищаю "рамку". Мої колеги по команді щось ніяк не можуть забити, ми взагалі більше обороняємось, ніж атакуємо. У моєму напрямку щодуху мчить один із Мишків, той, що вищий. Трохи відпускає від себе м’яча. У мене встигає майнути думка, що покрасуватися перед дівками можна й на позиції голкіпера, і я, мов тигр, кидаюся йому в ноги. Тут ще й наш захисник встигає штовхнути Мишка корпусом. М’яч - у мене в руках