Андрій Лисенко: архів№1

Всі ми - ну добре, не всі, але багато хто - платимо податки. З зарплат, доходів тощо. А що глобального за наші з вами гроші з'явилося у Кропивницькому за останні роки? (Всілякі площі перед виконкомом, пам'ятники та інші об'єкти, зрозуміло, не рахуємо - вони за приватні гроші.)

Три дні ламав голову над задачею. Став мити посуд - усе в голові склалося.

Спізнилися трошки з повідомленням. На три роки.

Читаєте сайт "Трибуна"? Якщо ні, то й не читайте: помилка на помилці, від фактологічних до орфографічних. Зате працівники сайту - патріоти. Треба ставити пам'ятник на площі Героїв Майдану? Треба. Але в архітекторів питати - ну їх, ми ж патріоти, самі все придумаємо і поставимо. Чи не здається вам, що це все - ланки одного ланцюга під назвою "Чому живемо так херово"? Тому, що ЗМІ роблять не професіонали, а люди з "яскраво вираженою громадянською позицією". Тому, що пам'ятники споруджують не фахівці, а люди, які були на Майдані. Є ж серед наших щирих поборників демократії, європейського вибору та інших цінностей бізнесмени? От хтось із них узяв би до себе на роботу головним бухгалтером мене? Так, я ні фіга не розбираюся в бухгалтерії. Але ж я повністю поділяю ваші погляди! Візьміть!

Я з грудня минулого року не працюю на "Depo.Кропивницький", але й досі є редактором сторінки (прохання до київського начальства, до речі: якщо читаєте це - видаліть мене з редакторів, плз). "Фейсбук" час від часу пропонує мені прорекламувати сторінку, автоматичено підтягуючи картинки з неї. Сьогодні запропонував так.

Коротко напишу, бо часу немає. Чим вимірюється успіх для регіонального Інтернет-видання? Впливовість або популярність. В ідеалі, що на практиці буває доволі рідко, - поєднання цих двох показників. Досягти впливовості - значить, треба багато працювати з ексклюзивом (не просто його добувати, а пояснювати, що воно таке і з чим його їдять), орієнтуватися не на масового читача, а на найвпливовіші прошарки суспільства (владу, бізнес, політиків тощо). Популярність - відвідуваність - здобути значно легше. Якщо є кілька зайвих тисяч гривень на місяць - взагалі просто. Купа трафікогенераторів, починаючи від усім відомого "Укрнету" й закінчуючи всілякими редтрамами і маркетгідами. Тут для журналіста з тонкою душевною організацією (хоча з цим краще, звісно, в журналістику не йти) таїться велика небезпека отримати страшне розчарування. Пише отак він круту новину, витрачає на неї півдня, збирає коментарі й шукає у темних закапелках бек. А читачу насправді пофіг, де її прочитати: на першодж

Заголовок на сайті "Мандарин": "Лісівники Кіровоградщини чекають на перший врожай власних бананів". І одна з рубрик для цієї новини - "Спецпроект".

"Я считаю, что журналистика – это очень простая профессия, то есть все, что надо знать, можно объяснить за 1,5 часа. Это похоже на управление автомобилем. То есть объяснить, как управлять автомобилем можно типа в течение часа. Люди, которые хорошо водят автомобиль, отличаются от людей, которые плохо его водят, исключительно опытом. То есть налетом часов. Такая же история происходит с журналистикой. И я, в общем-то, плохо знаю, что там дальше можно рассказывать. Я за эти 1,5 часа все рассказываю, все, что знаю". — Валерій Панюшкін

Свої думки про те, як можна організувати роботу Інтернет-ЗМІ, я вже викладав . Зараз - про технічні моменти. (Довго думав, чи варто писати. А потім вирішив: якщо хтось скористається - на здоров'я. Головне - попередьте про свій намір.) Варто зазначити зразу ж: 1) я не говорю про якість новин, текстів, фото, відео та інших матеріалів - це само собою; 2) про оптимальну кількість працівників - також, думки про те, що їх має бути четверо, не змінив (звичайно, краще - сім чи й десять, але виходжу з реалій); 3) достойні зарплати, обладнання тощо - теж усе ясно. Зізнаюся: за основу взяв підхід до подачі матеріалу на російській "Медузі". Чому? Бо вважаю, що саме таким чином можна оперативно реагувати на головні події й теми. Спочатку спитав у свого друга-програміста, кинувши йому лінк на "Медузу": - Скільки може коштувати розробка такого сайту, інформацію на якому можна верстати, як завгодно? І скільки часу це займе? Друг почухав потилицю і відповів: - Ну, як для тебе, т

Побажайте удачі, хто хоче.

Якщо знання є - а вони є, набуті на власному досвіді, часто - доволі гіркому, - то ними треба ділитися. Може, комусь це стане в нагоді. (Ну а якщо з'явиться хтось, готовий інвестувати гроші, - взагалі супер.) З грудня 2008 року ваш покірний слуга керував запуском і розкручуванням чотирьох Інтернет-видань: "Кіровоград.proUA", "Новини Кіровоградщини", "Точка доступу" і "Depo.Кропивницький". Усі ці проекти існують і тепер. Думаю, їх можна назвати успішними, хоча нині судити про це не беруся, не зовсім коректно з мого боку. Принаймні тоді, коли я їх очолював, вони свою місію виконували сповна. Викладені нижче принципи організації роботи веб-ЗМІ - наслідок багаторічного перебування в темі. Всі помилки, які я наробив, успіхи, яких досягнув, дозволяють виокремити кілька головних моментів. (Важливо: 1) описую ідеальне (чи наближене до ідеального) регіональне видання в Кіровоградській області; 2) нікого не повчаю, просто ділюся думками; 3) готовий до

Напишу скоро, як я організував би роботу Інтернет-ЗМІ. Кому цікаво - слідкуйте за блогом.

Боже, поможи мені, будь ласка! Я вірю, що все вийде так, як задумав.

У кого болять руки (синців, на щастя, немає), той учора грався з Ремом.

Прикрутив до блогу нову систему коментування. Тепер тут використовується Disqus.

"Я не збираюся залежати від якоїсь Солохи, яка не вспіла посуд помити". ― про організацію процесу харчування у школах "Дві каталки для живих і дві – для тих, що вже відійшли. Я ще одну візьму, щоб викотити звідти декого". ― про інсультний центр у міській лікарні швидкої допомоги

Не судіть суворо, лише вчуся. Далі буде краще й цікавіше.

Жизнь должна быть путешествием до могилы не с намерением прибыть в сохранности и красивом, хорошо сохранившемся теле, а скорее въехать с заносом, в клубах дыма, полностью вымотанным и изношенным, громко провозглашая: "Вот это поездка!"

Для повного щастя не вистачає "дрібниці": роботи, зарплати на якій вистачало б на життя (не на виживання). Хочеться викладатися повністю - а інакше мені просто складно, ненавиджу розпорошувати зусилля - на якомусь одному місці, а не бігати туди-сюди. Поки це - лише мрія. А час потихеньку спливає.