Потенційні депутати й мери намагаються завоювати прихильність виборців за будь-яку ціну. Але, здається, марно. Є в Україні така народна прикмета: чим ближче до виборів — тим сильніше політики люблять пересічних громадян. Вони — майбутні переможці й лузери перегонів — щосили кричать про патріотизм і повагу до простих людей, пускають скупу сльозу, називаючи своє рідне місто найкращим у світі, б’ють себе у груди натрудженими мозолистими руками й обіцяють покращення життя вже дуже скоро. Всіма можливими і неможливими способами політики намагаються залюбити народ до напівсмерті. Народ час від часу пручається і намагається вирватися з палких обіймів. Не всім до вподоби "любов", яка іноді нагадує збочення. Але процес, незважаючи на супротив, триває. Кіровоградські кандидати, як і їхні колеги в решті міст, містечок і сіл, найчастіше використовують традиційний метод — підкуп. Не повсякчас це слово можна вжити, принаймні формально, у кримінальному контексті. Втім, якщо назвати коня жир