Андрій Лисенко: архів№1

Схоже, вести рослинне життя в суботу стає звичкою...

Сразу оговоримся: выводы о причастности тех или иных персон к застройке Лесопарковой в Кировограде должны сделать соответствующие органы. Мы же в этой статье просто приводим документально подтвержденные факты. Предыстория Напомним, с чего все началось. В канун Нового года один из жителей Новониколаевки рассказал «УЦ», что возле небольшого озерца Кошачий глаз стахановскими темпами идет стройка. Буквально на протяжении нескольких дней появились бетонные плиты, канализационные люки и силовой кабель. Тропинка, по которой гуляли местные, превратилась в широкую просеку, пригодную для проезда грузовиков. В начале января там, где не так давно росли деревья, вырос забор (уже немного кем-то поврежденный). Опоры для него, похоже, рубили прямо вдоль бывшей тропинки. Пройдя внутрь огороженной территории, можно полюбоваться на огромный котлован глубиной около метра. Плит стало еще больше. Оставшиеся после «хозяйственных работ» ветки небрежно свалены здесь же в кучу. О строительстве регулярно пишут «

У студії — Даша Романська, Андрій Гоба і я.

Дякую, конєшно, колеги. Але я поки не готовий до такої роботи...

Я раніше думав, що з земельними питаннями в Кіровограді капець. Сиджу на першому засіданні комісії по Лісопарковій і розумію: помилявся. Це не капець, а повний пі...ц.

Я увійшов до складу комісії, яка розслідуватиме забудову Лісопаркової . Відтепер найповніша і найсвіжіша інформація буде на Новинах Кіровоградщини. (Правда, вона й без комісії була.)

Жительница Кировограда Светлана Бондаренко утверждает, что ее побил экс-судья Владимир Ярошенко. Чтобы понять, почему произошел этот конфликт, надо вернуться в далекий 2002 год, когда ООО «Славия», ныне несуществующее, продало частному предприятию «Вагран» общежитие по проспекту Университетскому, 21, в Кировограде. (Раньше девятиэтажка, которую ввели в эксплуатацию в 1979-м, принадлежала ООО «Кировоградстрой».) Новоиспеченные владельцы рьяно взялись за дело. Уже в 2004 году они получили свидетельство на право собственности на здание и принялись требовать из жильцов – а подавляющее большинство их вселилось по ордерах – квартплату. Не всем обитателям общежития это пришлось по душе. Фактически арендуя жилье у частной фирмы, они лишены возможности приватизировать свои комнаты. Два года назад протестные настроения возглавила Светлана Бондаренко. Желающие вернуть здание в коммунальную собственность города прошли несколько судов. Правда, пока выигрышами похвастаться не могут: «Вагран» предста

На ринку «Привокзальний» уночі з 27 на 28 січня розтрощили два торгових павільйони. Їхні власники впевнені, що винен у цьому кіровоградський бізнесмен і політик Андрій Табалов. —  Сьогодні нам зателефонували наші колеги й повідомили, що хтось розбив павільйон. Ще вчора він на місці стояв, а сьогодні зранку — все, немає, — показує рукою на те, що лишилося від магазину, Наталя Вигуляр. — Ми торгували шпалерами. Але вже понад два роки магазин закритий, знаходимось у судових справах, судимось із «Домініон-Кіровоград», намагаємось довести, що ми маємо право тут торгувати. ТОВ «Домініон-Кіровоград», що належить Андрію Табалову, володіє земельною ділянкою, на якій стоять павільйони. — Ми почали будуватися у 2006 році, — продовжує Наталя. — Олександр Табалов запропонував підприємцям обладнати торговий центр: ви, мовляв, вкладаєте гроші в будівництво, а ми тим часом робимо документацію, змінюємо цільове призначення земельної ділянки. А потім магазини будуть вашими, але платитимете нам орендну п

Іван Марковський хоче створити комісію , яка займеться питаннями забудови Лісопаркової. Пропоную на голову комісії Григорія Литвина, його заступником — Віктора Ніколаєнка. Шарова можна зробити радником голови комісії... А якщо серйозно, то створення всіляких комісій — традиційний шлях «забалакати» питання.

А-а-а-а-а-а-а, знову він, Котел Твердотопливный !

Чому, питається, й досі немає «свята демократії» в Лісопарковій? Не секрет, що на Кіровоградщині існує могутня сила, яку бояться всі, від дитини до старого. У прокурорів тремтять коліна. Один із них так злякався, що опинився аж в Одесі. Голова ОДА ходить на роботу в перуці, щоб не впізнали, і манівцями, щоб не перестріли. Кажуть, про всяк випадок ще й планує відпустити бороду. «Міліцейське межигір’я» завдяки цій силі тепер відкрите навстіж. Звідти втекли всі охоронці, страуси й земляні зайці. Міліціянти, отримавши туди путівки, соромляться заходити всередину і живуть у наметах перед воротами. «Посіпаки злочинного режиму» не можуть нормально спати. Раз-по-зраз вони прокидаються, обливаючись холодним потом від страху. Так, мова про доблесних євромайданівців. Це вони в помаранчевих пов’язках на обличчях так несамовито кричали в сесійній залі Кіровоградської міськради, що депутатські картки голосували самі по собі. Саме їхні мужні руки вкинули до сміттєвого баку літнього депутата облради

Звичайно, багато чим. Але я зараз маю на увазі найголовніші відмінності. Перше . 99 відсотків інформації, розміщеної на нашому сайті, стосуються Кіровограда й області. Всеукраїнські новини й статті ми ставимо лише тоді, коли вони «зачіпають» і мешканців Кіровоградщини (наприклад, підвищення мінімальної зарплати чи президентські вибори). Ми не ставимо карту бойових дій АТО, не пишемо про резонансні події, які сталися в сусідньому регіоні, ігноруємо «Русскій міръ» (привіт, друзі!) тощо. Відтак я можна стверджувати: нас читають здебільшого люди, які реально цікавляться життям області. Іншим на НК просто нічого робити. Друге . Ми з усіх сил намагаємось — і не збираємося зупинятись — добувати ексклюзив. Там, де інші лінуються покопатися глибше, ніж написано в прес-релізі, ми риємо. Коли хтось переписує інформацію з якоїсь установи, ми телефонуємо. Поки триває прес-конференція, ми намагаємося відшукати те, про що публічно ніколи не повідомлять. Ми прагнемо бути першоджерелом. Третє . Ми не с

Существуют как минимум два решения органов власти, которыми запрещено строительство на территории Лесопарковой в Кировограде плюс план зонирования города. Для начала – специально для не ведающих, о чем речь. В канун нового года «УЦ» узнала о том, что возле небольшого озерца Кошачий глаз на Лесопарковой началось строительство. Мы спросили у горсовета, кому принадлежат выделенные там участки (их всего семь: шесть – частная застройка и садовничество, один – база отдыха). Полученный ответ удовлетворил нас лишь частично, и в минувшем номере «УЦ», наведя кадастровые номера всех участков, попросила городские власти областного центра конкретизировать его. На момент подготовки этой публикации к печати – тишина. В социальной сети Facebook организовалась группа неравнодушных к проблеме жителей Кировограда. Звучали призывы организовать акцию протеста, правда, пока дальше этого дело не пошло. Да и сама активность в группе снизилась. Будем надеяться, что не навсегда. Тем временем «УЦ», вооружившись

Цілий день провалявся в ліжку. Кайф.

Це просто феєрично: «...зірвав 1 кущ коноплі, чим скоїв незаконне придбання наркотичного засобу».

У мене були практиканти, які вважали журналістику романтичною професією. От вам, мрійники, сьогоднішня доза романтики: три години очікування в коридорі заради п'яти хвилин спілкування. Правда, доволі результативного.

Хостинг укотре не витримав. Учора вдалося домовитись про підвищення ліміту, й сайт вижив після 7,5 тисячі відвідувачів. Сьогодні на 5,8 тисячі здох... Просимо вибачення у читачів. Повірте, не так просто вирішити цю проблему, інакше давно вже вирішили б.

Відмовляюся від hypercomments і переходжу на стандартні від blogspot. Причина — не відображаються в мобільному. Соррі, хто коментував. Але більше змін не буде, так що пишіть мені щось хороше (або погане — на ваш розсуд) сміливо: нічого нікуди не пропаде.

У суботу - "Втеча з Шоушенка". Неділя - "Вихід дракона". Вчора - "Острів проклятих". Сьогодні - "Зелена миля". На завтра планую "Бурю століття". Раніше вечорами я читав...

Новина на «Перевеслі». Зверніть увагу на дату. Новина, на яку вони посилаються, на «Наших грошах». Увага — знову ж таки на дату.

Ще раз перепрошую за незручності. Хостинг Новин Кіровоградщини вчора банально не витримав напливу відвідувачів і на шести тисячах здох. У нас тепер два варіанти: 1) писати гірше, щоб менше читали; 2) домовлятися з хостером про підвищення ліміту. Вгадайте, який ми обрали.

Новина про те, що «кіборги», можливо, вбили одного з ватажків сепаратистів «Мотролу», набрала стільки переглядів, що «ліг» наш сайт. Дуже сподіваюся, що інформація про загибель ідіота — правда, і це був його останній «теракт».

Роботи так до фіга, що я щовечора пишу план на завтра. А на початку січня спромігся на цілий річний план. Що в ньому? Не скажу. Але він постійно у моїй голові, тому, вірю, я його виконаю.

Новий рік для мене почався з люстрації. Головний критерій — не витрачати свій час на тих, хто мене нервує і дратує.  Не називатиму прізвища. Просто констатую, хто в списку тих, із ким ніколи не сяду на одному гектарі: - люди, які хоча б раз у житті серйозно мене підвели чи підставили (і ще раз можуть таке зробити, то навіщо зайве випробовувати долю?); - люди, які постійно невдоволені життям, і бурчать про це на кожному кроці, невдахи (фуууу); - люди, які намагаються перекласти свої проблеми на інших (не люблю, коли не просять про допомогу, а вимагають); - ідіоти й мудаки (без коментарів). Список, як любили говорити про «Центральний регіон — 2015», — живий. Він то поширюється, то скорочується. «Ядро аудиторії», правда, майже незмінне.

Постукалося на ФБ сьогодні отаке в друзі...

Вчорашній заголовок на «УП»: «За відставку Яреми підписались уже 45 депутатів» . Просто відчувається радість. Ура, вже 45! Сьогоднішній: «Лише 76 народних депутатів підписалися за відставку Яреми» ...

«УЦ» продолжает следить за ситуацией с застройкой природоохранной зоны между озерцом Кошачий глаз и сосновым бором на Лесопарковой в Кировограде. Напомним, как начиналась эта история. Незадолго до новогодних праздников мы узнали, что возле Кошачьего глаза ударными темпами идет застройка. Там уже лежали бетонные плиты, были проведены канализация и силовой электрический кабель. Вместо тропинки, по которой вдоль сосен гуляли жители Новониколаевки, красовалась широкая просека. Кировоградский адвокат Игорь Погасий объяснил тогда, что без пристального внимания общественности вряд ли кто-то из власть имущих будет бороться с незаконным, по его мнению, строительством: «Я уверен, что в этом деле просто необходим общественный контроль, иначе ничего не будут делать. Отпишут (прокуратура. – Авт.) на милицию, те вынесут какое-нибудь постановление. И все. Земля Лесопарковой зоны принадлежит территориальной громаде, в ее собственности она и должна остаться. Но, повторюсь, постараться должна в первую о

По-перше, військовий не може бути рецидивістом. Із судимістю в армію не беруть. По-друге, обидва рецидивісти взагалі виявилися не судимими.

Сказала Яна Андріївна: "Тату, одягни шапку, будеш бє". Бажання виконане.

Дуже скучив за роботою. Ненавиджу такі довгі вихідні. Пару днів ще терплю, потім не знаходжу собі місця. До речі, в мене є особистий рекорд (для когось - антирекорд). З грудня 2008 року по серпень 2013-го я лише 1 раз був у відпустці, цілих 2 тижні. Якщо, звісно, не рахувати всілякі нові роки, перші травня та інші восьмі березня. Завтра. Все починається завтра. І ми - Новини Кіровоградщини - зробимо в нинішньому році більше, ніж хтось може уявити.

Застройка Лесопарковой продолжается. А в описанном ниже случае – ударными темпами. - Вот, смотрите: здесь раньше была тропинка, теперь – целая дорога, – житель Новониколаевки Александр показывает на просеку. – Это специально под грузовые автомобили расчистили. Мы стоим возле небольшого озерца, ивестного в народе под названием Кошачий глаз. На нем – тоненький лед. Чуть поодаль – бетонные плиты, приготовленные, как несложно предположить, для строительства. На другом берегу виднеются хоромы «слуг народа», получивших в свое время участки на Лесопарковой. - Очень оперативно все сделали, – продолжает Александр. – Я здесь практически каждый день с собакой гуляю. Вечером прихожу – все по-старому, на следующий вечер – уже дорога эта есть, еще через какое-то время – силовой кабель протянут. Застройщики подошли к делу серьезно. Кроме уже практически улицы и электрических кабелей, сюда подвели и другие коммуникации. Под предусмотрительно сделанными земляными насыпями скрываются накрытые полиэтилен

Температура, морозить... Усе по повній програмі. А ще хочу їсти - і не можу ковтати, бо горло болить.

Готую сьогодні зранку на кухні салат. Яна Андріївна стоїть біля Тора (приблизно втричі більше за неї п’ятимісячне щеня східноєвропейської вівчарки), який валяється на підлозі, і примовляє: — Лапки маленькі (ручкою лапу, що розмірами з мою долоню, гладить), хвостик маленький, зубки маленькі (дуже не хотів би, щоб коли-небудь такі зубки вп’ялися мені в що-небудь), носик маленький... Тор лежить і з помітним задоволенням слухає...

Невелика, але необхідна передмова. Поясню, чому я розміщую цей текст у своєму блозі. Мене колись учили, що треба ставити собі дуже високу планку. Чим вища — тим краще. От я  й ставлю планку: на Новинах Кіровоградщини будуть не гірші тексти, ніж опублікований нижче. Фото: Владимир Смирнов / ТАСС / Scanpix Роман Супер, спеціально для «Медузи» В августе 2014 года телеканал РЕН ТВ закрыл «Неделю с Марианной Максимовской» — одну из последних независимых аналитических программ в большом российском эфире. По просьбе «Медузы» бывший корреспондент «Недели» Роман Супер рассказывает о том, как он искал работу на телевидении. Конец лета 2014-го. Я в отпуске. Гощу у родителей. Через неделю должен выйти на работу. Через две — ехать в командировку. Через три — в другую командировку. 5 сентября должен капнуть аванс. 20 сентября — оклад. К Новому году планирую закрыть ипотеку. Вдруг смска. «Друзья, ну вот и пришел тот самый момент. Нас закрыли. Спасибо вам за все». Так моя начальница — ведущая программ

«Державна установа» — саме словосполучення наганяє на мене нудьгу. А от вам і державне телебачення: спів — генеральний директор Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії Вадим Мурований, гра на фортепіано, саксофоні та інших скрипках — його перший зам Андрій Богданович. І ні фіга, м’яко кажучи, не нудно. Молодці! А ось вам «Фелічіта»: кіровоградський співак Сергій Колчин та генеральний продюсер КОДТРК Олена Квашелетті (перепрошую, Кваша). Коротше, дивіться канал «Кіровоград». І буде вам щастя!

Перше. Зміниться підхід до наповнення Новин Кіровоградщини. Друге. Зміниться дизайн Новин Кіровоградщини. Третє. Я знову писатиму якісь напівлітературні речі й викладатиму їх тут. Четверте. Поки не придумав. Трохи згодом — може, сьогодні ввечері або завтра — напишу про свої плани детальніше. Я прихильник того, що плани треба озвучувати — щоб їх почув Великий Дух Маніту.

Всі ж у курсі цієї історії? Хто не знає, зараз коротко розкажу. 2 січня одеські євромайданівці випадково зустріли російського недоактора Олексія Паніна, який колись ляпнув, що Одесу теж треба анексувати, в одеському кабаку. (Скільки треба нахабства, щоб припертися після цих слів у Південну Пальміру — окреме запитання.) Змусили вибачитись на камеру. Один із ініціаторів «виховної бесіди» Марк Гордієнко написав у своєму Facebook, що здали Паніна ментам. Менти затримання офіційно не підтвердили. І Панін невдовзі вже розпинався в інтерв’ю російським телевізійникам (у Москві), як його ледь не з’їли, попередньо довівши до паралічу і зґвалтувавши, одеські бандерівці. Але ж то менти, а агенти національної безпеки не сплять! Начальник Головного слідчого управління СБУ Василь Вовк заявив — де б ви думали? — у Facebook: «Слідчим відділом УСБ України в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 03.01.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбачен

Буквально перед Новим роком купував пшеничну крупу для каші Тору — 4,10 за кілограм. Пішов сьогодні зранку в той же магазин — 5,30. Про гречку й рис узагалі мовчу. Про інші продукти — теж. Про нові податки — мовчу. Мовчу, бо слів немає. Вірніше, є. Три. Заїбало це все. Настільки, що я, який був на обох Майданах виключно як журналіст, готовий вийти на ще один. Із вилами, як Ляшко. Правда, поки точно не знаю, в який бік ці вила направляти. Кого колоти? Блять, і при цьому в нас до єбєні матері днів канікул! Країна реально в жопі, пахати треба всім так, щоб дим із вух ішов, а ми — на канікулах. І керманичі наші. Але десь подалі, щоб не бачити нас і не чути. І спеціально для тих, хто вважає, що вживання ненормативної лексики недопустиме. Я дуже радий за вас, якщо ви можете говорити про «життя по-новому» без матюків. Я — не можу.

В одному з сіл одного з районів (спеціально не уточнюю, бо збираюся написати про цей випадок в УЦ або на НК) прийшла мама учасника АТО до сільського голови отримати не то соціальну, не то гуманітарну допомогу (перед Новим роком, наскільки я розумію, роздавали). — Пішла нахер, — відповіли їй у сільраді. — Ми не в курсі, де твій син ошивається... Отак. Підозрюю, таких випадків — море, просто люди мовчать.

Декому, напевно, вже набридло, як я скачу з одного сервісу на інший. Але все, цей блог — назавжди. (Ну або поки Google не приб’є свій Blogger, як це вже не раз робив із іншими службами.)

Тест із мобільного. lwaivdlr czj0rcim

У всіх сенсах новий. Абсолютно новий.