Табалов vs підприємці
— Сьогодні нам зателефонували наші колеги й повідомили, що хтось розбив павільйон. Ще вчора він на місці стояв, а сьогодні зранку — все, немає, — показує рукою на те, що лишилося від магазину, Наталя Вигуляр. — Ми торгували шпалерами. Але вже понад два роки магазин закритий, знаходимось у судових справах, судимось із «Домініон-Кіровоград», намагаємось довести, що ми маємо право тут торгувати.
ТОВ «Домініон-Кіровоград», що належить Андрію Табалову, володіє земельною ділянкою, на якій стоять павільйони.
— Ми почали будуватися у 2006 році, — продовжує Наталя. — Олександр Табалов запропонував підприємцям обладнати торговий центр: ви, мовляв, вкладаєте гроші в будівництво, а ми тим часом робимо документацію, змінюємо цільове призначення земельної ділянки. А потім магазини будуть вашими, але платитимете нам орендну плату. Ну і ми почали ставити тут павільйони, умови влаштовували. А потім — у 2007 році — нам кажуть: ви нам економічно невигідні й узагалі побудувалися тут незаконно. Ми от, наприклад, за будівництво магазину заплатили майже десять тисяч доларів, у товар вклалися. І що ж тепер? Хотіли купити у підприємців їхні магазини за п’ятсот гривень. Хто погодився — того не чіпали. Ми не погодились. Нас почали виганяти звідси силою. Клеєм замки заливали, підпалювали магазин, загороджували вхід... Усе було...
Наталя Вигуляр оцінює завдані їй збитки у приблизно 240 тисяч гривень — саме в таку суму їй обійшлося будівництво. Товару на момент знесення магазину всередині не було. На запитання «Як ви думаєте, хто це міг зробити?» жінка, не задумуючись, відповідає:
— Я пов’язую це з «Домініон-Кіровоград». От побачите, вони скажуть, що ми самі прибрали павільйон.
На ринку працює міліція. Але знайти свідків нічних подій непросто — ніхто нічого «не чув і не бачив». У це важко повірити, адже, якщо судити за характером ушкоджень, тут працювала техніка (скажімо, зігнути руками металеву балку товщиною з залізничну рейку — проблематичне завдання).
Анна Неугодник продавала секонд-хенд. Тепер від її павільйону лишилися стіни. Товару не стало.
— Ну це ж пограбування! — обурюється вона. — В мене тут товару стільки було... Приїхала сьогодні — нічого вже немає. Куди вивезли, хто вивіз, навіщо? Якщо порахувати, то збитків — тисяч на шістсот гривень.
Поговорити з адміністрацією ринку не вдається — двері до кабінету директора закриті на замок. Тоді разом із колегами їдемо на вулицю Глінки, 3, — тут знаходиться офіс фірми «Сакура», яка охороняє автостанцію й ринок. І — знову невдача: всередину нас не пропускають, а керівник фірми відповідає по мобільному, що знаходиться поза межами міста:
— Я не в Кіровограді, тому нічого сказати вам не можу. Повернуся — тоді поспілкуємось.
— А коли ви повернетесь?
— Завтра. Мабуть, завтра...
Андрій Лисенко, Новини КіровоградщиниФото Олени Карпенко
Коментарі
Дописати коментар