Мрії і реальність
Один мій знайомий у дитинстві читав «Вокруг света». Зачитував журнал до дір буквально. Мріяв:
- Я буду подорожувати. Об’їду всю Землю.
Нині він торгує на ринку. Був, правда, у Туреччині. Пам’ятає про неї мало що - у перший же день напився, а потім - регулярно похмелявся.
Ще я знав геніального футболіста. У нього все виходило на підсвідомому рівні: дриблінг, передачі. Вчився у якійсь футбольній школі.
- За ним збірна плаче, - говорили всі.
З’ясувалося, що плакав за ним той же ринок. Його намет з джинсами і взуттям - поруч з наметом «мандрівника».
- Хочу писати книги, - говорив я колись у хвилини алкогольного щастя. - Роздаватиму автографи. Їздитиму з виступами.
Ну чого ж, пишу. Приблизно таке: «Співробітники СБ України спільно з фіскальною службою викрили у Кропивницькому привласнення бюджетних коштів комерційною структурою при виконанні дорожніх робіт».
Все ще попереду? Не знаю, не знаю...
- Я буду подорожувати. Об’їду всю Землю.
Нині він торгує на ринку. Був, правда, у Туреччині. Пам’ятає про неї мало що - у перший же день напився, а потім - регулярно похмелявся.
Ще я знав геніального футболіста. У нього все виходило на підсвідомому рівні: дриблінг, передачі. Вчився у якійсь футбольній школі.
- За ним збірна плаче, - говорили всі.
З’ясувалося, що плакав за ним той же ринок. Його намет з джинсами і взуттям - поруч з наметом «мандрівника».
- Хочу писати книги, - говорив я колись у хвилини алкогольного щастя. - Роздаватиму автографи. Їздитиму з виступами.
Ну чого ж, пишу. Приблизно таке: «Співробітники СБ України спільно з фіскальною службою викрили у Кропивницькому привласнення бюджетних коштів комерційною структурою при виконанні дорожніх робіт».
Все ще попереду? Не знаю, не знаю...
Коментарі
Дописати коментар