Про газети і сайти

Зіткнувся - і це в часи, коли космічні кораблі прокладають колії у просторах Всесвіту, - з переконанням: працівники друкованих видань вважають, що стаття в газеті - це круто, а от в Інтернеті - ну таке, можна лівою п’ятою написати. (Справедливості заради: дуже багато моїх «колег», які працюють в онлайн-медіа, винні в цьому. Варто лише почитати, - не буду тут вказувати конкретні назви, - щоб теж почати так думати.)

Але. Є кілька дуже вагомих «але».

Перше. У всьому світі Інтернет-ЗМІ існують нарівні з друкованими. Часто вони навіть впливовіші, ніж газети чи журнали. Buzzfeed, «Медуза», УНІАН, наприклад. (Це перше, що в голову прийшло, насправді їх дуже багато.)

Друге. Навіщо нам увесь світ, якщо тут, у Кропивницькому, добова аудиторія CBN, «Першої електронної», «Гречки», «Без купюр», «Точки доступу» та інших перевищує тижневий наклад - реальний наклад! - окремих газет.

Третє. Мало хто у місті читає в газетах новини. Для цього варто зайти зі смартфону на Facebook чи улюблений новинний сайт. Те, що колеги з друкованих ЗМІ повідомлять через тиждень, ми розкажемо просто зараз.

Четверте. Працювати в Інтернет-виданні - складніше, ніж у друкованому. Щоб ніхто тут не закидав мені упередженість, розкажу про свій досвід. В «Україні-Центр» я мав здавати не менше полоси в номер. Це міг бути один великий текст чи кілька менших. Так от, близько третьої щодня я вже не знав, чим зайнятись: з ким треба - зустрівся, статтю відписав. Потік новин о третій не припиняється. (Буває таке, що він узагалі не припиняється.) І за всіма треба стежити, щоб нічого не пропустити, бути уважним і зосередженим, щоб не помилитися (привіт згаданим вище «колегам» із неназваних видань!), мати наснагу підірватися вночі, якщо щось сталося.

Тому не варто думати, що написане на папері - то крутіше, ніж в Інтернеті. Читайте в онлайні тих, хто відповідає за свої слова і підходить до справи серйозно, і ви зрозумієте, що я маю рацію.