Мільйон, ще мільйон!

Міська влада Кіровограда зробила дорогий — в усіх сенсах цього слова — подарунок жителям правого і лівого берегів Інгулу.

Довжина — тридцять метрів. Ширина — два цілих сім десятих. Маса — більше двадцяти тонн. Пропускна здатність — п'ятсот осіб на годину. Вартість — близько мільйона гривень. Такі основні ТТХ нового пішохідного мосту в районі парку Пушкіна. На його відкритті побували і кореспонденти Новин Кіровоградщини.

Церемонія пройшла в кращих чиновницьких традиціях. Присутнім розповіли про нелегку історію будівництва і депутатів, які з усіх сил намагаються вирішити проблеми своїх виборців. Потім виступив в. о. мера Іван Марковський. Його біля мікрофона змінила вдячна громадськість. Стрічку під бравурну музику перерізали учні четвертої школи, яким тепер буде набагато ближче ходити на навчання і назад.

Тепер — трохи докладніше про все це.

— У відповідь на численні звернення жителів Кіровограда секретар міської ради Іван Марковський ініціював зведення нового моста через Інгул, — відразу ж назвала винуватця свята симпатична ведуча. — Ухвалення відповідного рішення стало можливим завдяки депутатам міської ради, які допомагають територіальній громаді вирішувати її насущні питання. Одним із перших ініціативу підтримав депутат Микола Гамальчук. Проектно-кошторисну документацію розробив колектив інституту «Кіровоградагропроект», при цьому, враховуючи складну економічну ситуацію, зробив це безкоштовно в якості благодійної допомоги місту. Проект пройшов ретельні технічну та фінансову експертизи і повністю відповідає всім чинним нормам.

За словами Івана Марковського, влада зупинятися на досягнутому не збирається. Плани — наполеонівські (а беручи до уваги постійні нарікання на катастрофічну нестачу коштів — фантастичні):

— Не більше ніж через два місяці ми очистимо канал (обвідний канал від Інгулу, що проходить біля парку Пушкіна. — Ред.), І це будуть найкраще місце для відпочинку і найкращий парк в місті. Тут плаватимуть катамарани...

• Подивіться фотожаби на «золотий міст»

Іван Марковський висловив подяку всім причетним до зведення монументальної споруди чиновникам і будівельникам. Не забув секретар міськради згадати і про людей, яким новий міст ні за його зовнішнім виглядом, ні за вартістю, м'яко кажучи, не дуже подобається (критикувати міську владу в нас не можна, виявляється, бо вона надто чутливо на це реагує).

— Люди, які критикували нас, — це брудні люди, — заявив Іван Марковський. — Ми будемо робити свою роботу, а вони подавляться власною слиною. Вони просто звикли поливати все своєю жовчю. Міст є, і міст буде. Взагалі в Кіровограді є як мінімум шість місць, де необхідно зробити мости.

Голова квартального комітету Тетяна Мельник коротко розповіла про світлі почуття жителів Кіровського району до міської влади. Вчителька школи номер чотири Наталія Білобарченко приєдналася до неї, а учениця десятого класу цього навчального закладу Карина Олійниченко пообіцяла, що школярі з появою короткого шляху через Інгул більше не будуть спізнюватися на заняття.

Завершилося все перерізанням стрічки й урочистим походом практично всіх гостей заходу на той берег. Міст витримав.



Замість епілогу

Пішохідне сполучення через Інгул — це, безперечно, хороша і потрібна справа. Але кілька питань до міської влади все ж лишилося.

Перше. Чому мільйон гривень? Чи не краще було б в умовах кризи побудувати що-небудь дешевше?

Друге. Чому так вийшло, що пішохідний міст більше нагадує залізничний?

Третє. Автору цих рядків ідея з'єднати два береги подобається, а її втілення — ні. Чому він досі не подавився слиною?

На відповіді, втім, ми особливо не сподіваємося.

Андрій Лисенко, фото Олени Карпенко