«А в ответ — тишина...»

Комісія по Лісопарковій відзвітувала. І що?

Про всяк випадок — а раптом хтось не в курсі, про що йдеться, — процитуємо самі себе.

Після численних публікацій у ЗМІ та сюжетів на телебаченні про житлове будівництво на території Лісопаркової секретар Кіровоградської міськради Іван Марковський своїм розпорядженням створив спеціальну комісію з вивчення правочинності цього самого будівництва. До її складу увійшли міські депутати, чиновники, громадські діячі, журналіст Новин Кіровоградщини та інші, всього — дев’ятнадцять осіб. Правда, фактично працювали лише дванадцять. Решта — заступник начальника Держземагентства у Кіровоградському районі Алла Бабіна, депутати міськради Олександр Ковальчук, Олександр Мосін і Андрій Фомуляєв, начальник міського управління земельних відносин та охорони навколишнього середовища Володимир Підорич, заступник начальника юридичного управління міськради Дмитро Татарко і начальник відділу планування та земельного кадастру управління архітектури й містобудування міськради Сергій Чертков — не були на жодному засіданні.
 
У п'ятницю, третього липня, комісія відзвітувала про свою роботу.

Спеціально для цього скликали прес-конференцію, на якій розповіли про факти грубого порушення законодавства. (Факти, між іншим, — документально підтверджені!) Якщо по-простому — на території Лісопаркової не можна навіть собачу будку ставити, не те що хороми зводити.

Минуло десять днів. Відчуття, що дванадцятеро людей протягом півроку кидали горохом об стіну, лише посилилось.

Звичайно, ніхто й не сподівався, що після оприлюднення звіту власники земельних ділянок на Лісопарковій відмовляться від них, а особливо свідомі ще й публічно посиплють собі голови попелом посеред площі Героїв Майдану. Але ж в обласному центрі нібито є влада, покликана захищати інтереси його мешканців? Відповідь, оскільки з мерії реакції нуль, напрошується однозначна: в. о. міського голови Іван Марковський створив комісію, щоб «забалакати» проблему.  

Ще в Кіровограді є прокуратура. Вона вже не один рік судиться за ці злощасні земельні ділянки. Безрезультатно.

Є, звісно, суди, які у своїй роботі керуються виключно законами України.

Існує навіть — аж не віриться — екологічна інспекція.

Нікуди не поділося Держземагентство. 

Та і громадськість є, яка зазвичай починає масово ворушитися тоді, коли вже пізно.

То що ж далі? Генеральна прокуратура, якій комісія відправить повну версію свого звіту, скине його назад, на прокуратуру кіровоградську. Члени Антикорупційного бюро почитають, зроблять помітки на полях і напишуть кілька постів у Facebook. Власники земельних ділянок продовжать будуватися. Депутати міськради готуватимуться до виборів, задобрюючи електорат ремонтами під’їздів та іншими, дешевшими у всіх сенсах, ніж боротьба за Лісопаркову, подарунками...

Хочеться помилитися...

Андрій Лисенко, фото Олени Карпенко, Новини Кіровоградщини